Минулими вихідними Чернівці відсвяткували День міста. Частиною цієї події стала автоспортивна складова, а саме автокросова гонка – «Кубок міста Чернівці». Нехай учасників на ній виявилося небагато, зате вона пройшла в класичному для автокросу форматі, а вінчав її зовсім незвичайний і навіть унікальний у своєму роді заїзд!
Нагадаємо, що саме Чернівці з їхньою захопливою та водночас досить підступною кросовою трасою багато років були одним із центрів авто- та мотоспорту – спочатку за часів УРСР, а потім і Незалежної України. Саме тут протягом багатьох років незмінно у серпні проводилися автокросові перегони, присвячені Дню Незалежності України.
Ба більше, символічно, що у 2023-му році нехай вона і відбулася на початку вересня, саме ті перегони стали першим офіційним автомобільним змаганням в Україні, проведеним з того сумного моменту, коли на нашу землю прийшла Велика Війна. Цього ж разу автокрос у Чернівцях був присвячений Дню міста.
Нехай ці змагання носили лише статус «клубних перегонів», у чомусь вони навіяли ностальгію, а в чомусь, навпаки – ця гонка може увійти в історію українського автоспорту як «перша у своєму роді»! Як завжди, про все по порядку.
Спочатку власне про формат. Справа в тому, що в останнi роки автокросові змагання в Україні проводяться в новому для них форматі, коли за двома півфіналами йде лише одна реальна гонка. Перші дві по суті є продовженням кваліфікації лише визначаючи стартові місця на «Фінал».
Однак раніше, протягом багатьох років, і навіть десятиліть, формат в автокросі був набагато цікавішим і насиченішим.
А саме у кожному класі кузовних автомобілів чи групі СКА «баггі», гонка завжди складалася з трьох абсолютно рівноцінних «Фіналів». Підсумковий результат виводився за двома найкращими для кожного з учасників. Якщо ж таких на гонку з'їжджалося дуже багато (зазвичай, «пропускна спроможність» більшості кросових трас 10-12 машин), тоді за кваліфікаціями слідували ще й два відбіркові півфінали.
Формат із трьома «Фіналами» означав понад два десятки динамічних перегонів, за два дні, найчастіше наповненими боротьбою від старту до фінішу, оскільки практично кожне місце мало в результаті значення. Разом з цим у пілотів залишалося право на помилку чи технічний схід, а кросова дисципліна, як ніяка інша, кидає свій неповторний і жорстокий виклик «залізу».
Новий формат нехай і з більш протяжним, але лише одним-єдиним «Фіналом», - по суті перетворював автокрос на «кільце»! При новому форматі гонки найчастіше ставали пріснішими, коли пілоти розтягуються по трасі, «розібравшись» по ходу першого кола.
Але головне, у них більше не залишалося права на помилку та поломку! І ось цей аспект повністю суперечить самій суті та духу цієї дисципліни!
Наприклад, коли в одного з учасників виникали технічні проблеми перед стартом, то він завжди відкладався на кілька хвилин, щоб дати можливість відремонтуватися. При цьому решта суперників терпляче чекала його буквально на стартовій «решітці»! Настільки великий дух товариства у цій автоспортивній дисципліні...
Так от, у цьому випадку організатори «Кубка міста Чернівці» зібрали учасників, надавши їм самим вибір формату змагання. І колегіально було ухвалено рішення проводити його не в новому форматі, а в тому самому «старому доброму» - з трьома фінальними заїздами. Єдина відмінність полягала у системі нарахування очок.
Раніше перемога у «Фіналі» приносила 20 очок, 2-е місце - 15, 3-е - 12, 4-е - 10 і так далі. Результат виводився за сумою двох найкращих «Фіналів». Тепер все було ще простіше. Перше місце приносило 1 бал, друге – 2, третє – 3 тощо. Природно, в даному випадку на фініші вище розташовувався пілот з найменшою кількістю набраних очок аналогічно у двох із трьох «Фіналів» - найгірший просто не враховувався.
І це рішення багато в чому себе виправдало – адже воно означало не дві реальні залікові гонки, а одразу шість! І боротьби в деяких із них вистачало, так само як і в учасників залишався цей шанс на «прокол»…
Шкода, але навіть на відміну від тих самих перших перегонів з початку Великої Війни 2023-го року, цього разу на «Кубку міста Чернівці» не було ні дорослих, ні дитячих «баггі». А саме вони є неповторним шармом автокросу, будучи свого роду формульними болідами, але призначеними для змагань на непростих ґрунтових трасах.
Проте, навіть за менш дюжини учасників, з урахуванням того, що багато хто з них вирішили виступати одразу у двох класах, «на виході» вийшло шість динамічних «Фіналів». Кожен швидкоплинний – протяжністю по 6 кіл. Нехай і не всі, але деякі з них подарували гарні протистояння на трасі, в тому числі контактну боротьбу, властиву автокросу. Щоправда, не обійшлося і без свого беззаперечного лідера, причому в обох класах.
Йдеться про Костянтина Бородавченка, який є справжнім ветераном українського автокросу. Так само як і його фірмова червона «вісімка», яка вже багато років незмінно несе стартовий номер 71.
З урахуванням досить ліберальних технічних вимог в автокросі, її 1,6-літровий мотор має мало спільного з серійними аналогами і з різних чуток з нього було «знято» більше 200 к.с. А деякі «злі язики» суперників говорять і зовсім про 240 «коней»!
За винятком кількох учасників, всі інші цього разу теж виступали на поки що звичних для українського автоспорту «вісімках», але набагато менш потужних, ніж у Костянтина. Щоправда, на цей раз пілот із Кременчука можна сказати дав деяку «фору» опозиції.
Справа в тому, що його звичайна КПП «під стать» потужності даного двигуна вийшла з ладу. Вона була замінена на менш відповідну, тож Костянтин виступав не на повну силу своєї «бойової подруги».
Проте, незважаючи на цю обставину, Бородавченко не залишив шансів опозиції, спочатку виявившись найшвидшим в обох кваліфікаціях, а потім й всіх шести «Фіналах», відповідно очоливши обидва подіуми. Щоправда, хоч б одного разу, але пара з його суперників змогли скласти нехай і невелику, але конкуренцію фавориту.
Йдеться про місцеву пілотесу Ірину Сікорську та львів'янина Андрія Сапужака, які, як і Бородавченко, на своїх «вісімках» виступали в обох класах. Щоправда, у випадку з Іриною, її двигун постійно «грiвся», що в результаті серйозно зашкодило виступу Сікорськой, особливо в рамках 8-го класу, заїзди якого проводилися по черзі після «Фіналів» 12-го класу…
У випадку з 8-м класом майже у всіх «Фіналах» стартувало по 8 пілотів. У 12-му, за ідеєю зарезервованому для куди більш потужної і повнопривідної техніки, якої цього разу не знайшлося, участь взяв квінтет пілотів на тих же передньопривідних автомобілях з 1,6-літровими атмосферними моторами.
Причому перша серія «Фіналів» пройшла в суботу надвечір після тренувань та кваліфікацій, тоді як на неділю «залишили» квартет гонок, плюс одну ту саму унікальну, про яку пізніше.
Якщо «не рахувати» Бородавченка, у 12-му класі саме Сікорська з Сапужаком стали головними «діючими особами», встигнувши поборотися один з одним, причому не без контакту вже зі старту першого ж «Фіналу»! Після того, як Андрій не намагався, оборона Ірини, так йому і не впала. При цьому не можна не сказати, що Сікорська почала виступати в автокросі понад чверть століття тому (!) і має незрівнянно більший досвід, ніж львів'янин.
Сапужак же прийшов в автоспорт як пілот менше 10 років тому, виступаючи в основному в треку, тоді як в автокросі за його плечима всього пару стартів. Раніше ж Андрій практично з дитинства, з середини 90-х і до початку 10-х років 21-го століття разом зі своїм батьком Сергієм здійснювали офіційний хронометраж, включаючи майже у всіх кільцевих перегонах, а також в деяких кросових….
Вранці у другому «Фіналі» 12-го класу ситуація повторилася, причому знову не без контакту. Зі старту найкращим позаду Бородавченка виявився Сапужак, цього разу вже не поступившись 2-м місцем у заїзді своїй суперниці. Ну а в заключному «Фіналі» цього класу взагалі сталося майже нечуване. Однак спочатку тут варто обмовитися. Вже маючи у своєму активі дві «вікторії», за цієї системи трьох «Фіналів», Бородавченко достроково забезпечив собі підсумкову вершину подіуму.
Більше того, в минулі часи в такому разі лідер часто брав старт, після чого буквально з'їжджав з траси і давав можливість своїм суперникам, що називається, - розібратися між собою. Чи навпаки, перетворював третій «Фінал» на своєрідне коло пошани, знову залишаючи позаду себе всю опозицію. Але ж тут стався третій варіант!
Бородавченко програє старт, проте при цьому не сходить, а просто йде другим попереду Сапужака, тоді як у лідери виходить саме Ірина! Але, на жаль, улюблениця Чернівців на середині дистанції припускається помилки, що призводить нехай і до невеликого, але вильоту і Костянтин з Андрієм просто проїжджають повз неї. Сікорська ж повертається у гонку, але поступившись ще й Михайлу Луцяку, фінішує лише 4-ю. Таким чином, актив Ірини склали 5 очок за зайняті раніше 2-е та 3-е місця, проти 4 балів у Сапужака, для якого, як і, власне, і для Сікорської, вирішальним став саме цей останній «Фінал», де він фінішував другим…
На жаль, але як уже було сказано, двигун, що постійно перегрівався після «Фіналів» 12-го класу, не дав Ірині «відігратися» в 8-му класі. Точніше вона спробувала стартувати в ньому ще в суботньому «Фіналі», але не закінчила його через закипіле «серце» її «акули». У другому заїзді 8-го класу вранці в неділю Сікорська зовсім не стартувала. Однак у заключному «Фіналі» вона не просто стартує, а можна сказати, розставляє крапки над «i»!
Ірині вдається просто блискавичний старт з останнього місця разом на 2-ге, після чого нехай вона і не змогла скласти конкуренцію Бородавченку, втiм решта суперникiв залишилася позаду! Але на жаль, «капризи» мотора в даному випадку означали для Сікорської лише 7-е підсумкове місце… Ну а в 8-му класі знов позаду Бородавченка головними дійовими особами стали ті самі Андрій Сапужак та Віталій Костенюк, який виступав лише в одному 8-му класі.
На старті 1-го «Фіналу» цього класу лобове скло машини Андрія забризкало брудом і в результаті він фінішував лише 4-м, позаду Костенюка та Віктора Каменецького. Цікаво, що Віктор виступав на 1,6-літровому VW Golf, який перед цим належав …. Сапужаку! Буває й таке в автоспорті… А ось ранковий недільний «Фінал» 8-го класу, мабуть, став найяскравішим і найнасиченішим перегоном всього «Кубка міста Чернівці»! І «порушником спокою» тут знову став той самий Сапужак.
Багато в чому через калюжу посередині траси після її поливу на старті тут відбувається відразу кілька контактів, після чого Андрій виявляється буквально на останньому місці. Проте, львів'янин не здається, і одного за одним планомірно випереджає більшість своїх суперників! Щоправда, не Костенюка і природно, що не лідера Бородавченко. Можна сказати, що цей прорив Сапужака з 7-го місця на 3-є став мало не прикрасою всіх цих перегонів.
У заключному «Фіналі» 8-го класу в цьому майже принциповому протистоянні Сапужак-Костенюк верх бере все ж таки Андрій. Однак, як уже було сказано, разом із цим обидва вони поступилися не лише Бородавченко, а й Сікорській. Більше того, для Віталія цей заїзд, по суті, вже не мав жодного значення.
Фінішувавши раніше двічі на 2-му, він достроково забезпечив собі аналогічне місце і на подіумі 8-го класу, куди третім із двома 3-ми місцями піднявся Сапужак.
При цьому з 3-м і 4-м результатами всього один бал Андрію поступився Кам'янецький, ставши «найкращим серед інших»… На цьому закінчилася основна частина змагання, проте на всіх чекав ще один, унікальний у своєму роді заїзд!
Свого часу, ще за часів «союзу» і потім приблизно до середини 00-х, деякі етапи Чемпіонату України з автокросу вінчав так званий «зірковий заїзд» або два, якщо на перегонах були присутні й баггі. У ньому міг стартувати будь-хто з пілотів, причому незалежно від класу або групи його автомобіля. Примітно, що ті гонки проводилися не за грамоти, кубки чи медалі, а цілком реальні грошові призи!
Походження призових фондів могло бути абсолютно несподіваним - від Голови сусіднього з місцем проведення змагання колгоспу, до пізніше спонсорів або просто меценатiв, або сукупності таких... Цього ж разу йшлося про гонку ... механіків! Причому ідея такого заїзду належала нікому, як саме Ірині Сікорській!
Так так, деякі з пілотів поступилися своїми місцями тим, хто допомагає їм готувати їх «залізних коней», і на них чекали 4 кола справжнісіньких перегонів – жодних режимів «Тайм-аттак»! І судячи з усього, це була перша у своєму роді гонка в принципі в історії українського автоспорту!
На її старт вийшло чотири машини, і першим в історії переможцем такого змагання став Олег Карман – механік того самого Андрія Сапужака. Причому він переміг, що називається в «одні ворота». Правда тут не можна не відзначити, що Карман не просто механік Сапужака, який готує машини, причому i деяких iнших пiлотiв, до виступів у «горі», треку, «кільці» і кросі.
Насправді Олег багато років сам займався автоспортом, заробив звання Майстра спорту, після чого став наставником для багатьох українських картингістів. Він уже кілька років є тренером секції картингу у Станції юних техніків міста Стрий.
Також Карман заснував професійну команду Stryi Kart, готуючи та супроводжуючи на етапи Чемпіонату України з картингу своїх підопічних. А ще, приміром, на своєму «бусі» Карман неодноразово вивозив на міжнародні виступи Збірну України з автомодельного спорту...
Другим і третім на цій по-своєму історичній гонці фінішували Дмитро Берездецький та Олександр Джоков, яким свої місця за кермом поступилися їхні пілоти Михайло Луцяк та Віктор Кам'янецький відповідно.
Усі ці механіки-пілоти були відзначені не гірше, ніж самі пілоти пам'ятними грамотами, медалями та кубками. І саме у зв'язку з цим слід відзначити партнера цієї гонки – компанію «ХАДО».
Незважаючи на цей вкрай складний для нашої країни час, «ХАДО» продовжує підтримувати український автоспорт і без них швидше за все нагороди на «Кубку міста Чернівців» були б дещо скромнішими. Але на ньому було розіграно ще один досить незвичайний кубок.
На деяких змаганнях, особливо у треку, останніми роками розігрується окремий кубок на найкращий час на колi. Причому не важливо, коли воно було показано, – у кваліфікації чи одному із заїздів. Але цього разу йшлося не про просто кубок.
Він був присвячений пам'яті Павла Петраша – гонщика з Чернівців, який свого часу займався мотокросом, а потім перейшов у автокрос, де він виступав на баггі, а згодом долучив до цього спорту й свого сина Артура.
На жаль, торік у віці 55 років Павла від нас забрала безжальна хвороба – «рак». І ось, щоб вшанувати його пам'ять, було ухвалено рішення приурочити «Кубок імені Павла Петраша» для найшвидшого пілота на перегонах. Але це не все.
Сім'я Петраш – його дружина та син – вирішили не купувати просто нову «чашку», а нагородити пілота одним із тих самих кубків, який Павло сам заробив у змаганнях і зробити його «перехідним»…
Чи варто говорити, що цього разу найшвидшим та першим володарем «Кубка імені Павла Петраша» виявився Костянтин Бородавченко.
Причому якщо він почав гонку з кваліфікаційних часів у районі 1 хв 2-3 секунди, то коли траса дозволяла, протягом двох днів Костянтин тільки прискорювався, у підсумку в третьому «Фіналі» 12-го класу встановивши рекордний час в 58,765 секунди. Втiм не можна не відзначити, що за цим показником кілька суперників виявилися досить близькими до фаворита.
Так для Віталія Костенюка найкращими стали 59,875 с, які він показав на колі під час третього «Фіналу» 8-го класу, а для Михайла Луцяка це 59,906 с, встановлені в тому ж заїзді.
Що ж до Сапужака та Сікорської, їх часи виявилися близькими, але обидва так і не змогли вийти з однієї хвилини, показавши майже ідентичні 1 хв 00,8 с. І тут не можна не відзначити одного цікавого факту. Той самий механік Сапужака Олег Карман на другому колі заїзду механіків «вистрілив» 59,859 секундами … перевершивши за цим показником свого пілота!
Нехай і не численна, але гонка на «Кубок міста Чернівців» стала відмінним автоспортивним доповненням святкування Дня міста, подарувавши чимало таких необхідних особливо сьогодні позитивних емоцій як самим учасникам та їхнім командам, так і глядачам.
Вона стала ще одним нагадуванням того, за що бореться український народ - щоб серед іншого і ось такі свята автоспорту могли проводитися не раз на рік або навiть два, а регулярно, як це було раніше, разом із регулярними етапами Чемпіонату України з автокросу, так само як і іншим автомобільним дисциплінам…
В'ячеслав Щербина спеціально для українських кросовиків та їхніх уболівальників
Фото учасників та архів автора
