Чергову «гірську гонку», яку вдруге цього року приймав Ужоцький перевал, пройдено. Багато в чому вона виявилася складнішою та більш непередбачуваною, ніж її попередниця. Як з точки зору умов, так і результатів, на яких перші значною мірою і відбилися.
Нагадаємо, що «гірські перегони» або якщо офіційно – «підйом на пагорб» (hillclimb) – є одними з найстаріших видів автомобільних змагань у світі. Перший в історії «підйом на пагорб» пройшов наприкінці позаминулого століття, 1897 року!
Якоюсь мірою символічно, що «гора», як у нас прийнято називати ці перегони, стала й першим офіційним автомобільним змаганням, яке було проведено після початку повномасштабної агресії до України. І пройшла та гонка восени 2023-го на цьому ж Ужоцькому перевалі.
Нинішня ж уже стала 17-ою за рахунком, яку приймав цей перевал.
Найдовший для останніх років із дистанцією майже в 4 км, місцями дуже швидкісний з 22 часом дуже підступними поворотами. За це його і люблять як самі учасники, так і глядачі, яких і цього разу на узбіччі було не так мало…
Разом із трасою, свій виклик зазвичай кидає й непередбачувана гірська закарпатська погода. Так сталося і цього разу!
У суботу, а гонка складалася з двох днів, палило нещадне серпневе сонце. Температура в салонах машин, особливо спортивних, не обладнаних кондиціонером, наближалася до 70 градусів за Цельсієм!
У неділю ж якраз на середині дня змагання небеса відкрилися, причому не дощем, як це було на попереднiй гонцi, а справжньою грозою, з потоками води нагорі перевалу! Тож учасником довелося не легко, і багато хто не став стартувати у третьому проїзді. Обидва дні проводились як під копірку.
За одним тренувальним підйомом слідував один кваліфікаційний. Потім починалася власне гонка, що складалася з трьох залікових підйомів. При цьому пілот мав право пропустити один із підйомів. Проте щоб бути класифікованим за підсумками одного дня він мав завершити два інші підйоми.
Після закінчення дня в актив кожного учасника йшли два його найкращі підйоми, які потім у свою чергу підсумовувалися на фініші другого дня.
Ця сума чотирьох кращих підйомів і була тим мірилом, що визначав підсумки «XVII Бескид-2025». А саме таку офіційну назву отримала ця гонка.
Вкрай важливо і те, що «гірські перегони» є одним з небагатьох видів автоспорту, де на рівні з професіоналами на їхніх справжніх спортивних автомобілях, тут можуть виступати і аматори на абсолютно серійних машинах.
Головне, щоб вони відповідали всім вимогам правил дорожнього руху. Більше того, таких цього разу виявилося більше, ніж самiх спортсменів.
Загалом на «XVII Бескид-2025» зібралося 20 учасників, 8 із яких виступали у заліку спорт.
Ще одним величезним плюсом «гори» є можливість поперемінного старту двох пілотів на тому самому автомобілі. Більше того один з них -Бартломей Козьол, - скористався ще одним правом і заявився на своєму Renault Megan одразу в двох класах, що також передбачено Регламентом.
У цьому випадку головне, щоб другий клас був вищий з технічної точки зору, ніж оригінальний для цього автомобіля.
Заздалегідь слід сказати, що на відміну від ралійної дисципліни, на цих «гірських перегонах» не підводиться «загальний залік» або так званий «абсолют». Вірніше він не існує з погляду офіційних підбиття підсумків та нагородження.
Проте, природно, він ведеться від початку до кінця. Відштовхуватися від нього будемо і ми, нехай це й суто «віртуальний залік», він подарував свої пару-трійку сюрпризів, на яких ми просто не маємо права не акцентуватися!
Що стосується переможця того самого неофіційного «абсолюту» та офіційно найстаршого із класів Sport 4WD, то ним став Андрій Сухарльов, який виступав на спортивному Mitsubishi Lancer Evo.
У змаганнi його найповільнішим підйомом цілком логiчно став найперший, так би мовити «пристрілювальний». І ці 2 хв 22,4 c в результаті і були відкинуті.
Після цього Андрій покращувався: 2 хв 18,3 с та 2 хв 17,5 cу суботу, а потім найшвидший підйом у всій гонці. Вранці у неділю Сухарльов пройшов дистанцію за 2 хв. 15,7 с.
На третій підйом, як і багато інших, Андрій не виїжджав, оскільки в цьому просто не було сенсу через ті самі річки води на верху перевалу після грози... У результаті його суму склали 9 хв 09,8 секунди. А ось і перший із сюрпризів.
Другим в «абсолюті» став якраз один із аматорів. Нехай і виступав він на потужній повнопривідній, але все ж таки серійній Subaru Impreza STi.
Володимир Гуцул показав дуже стабільні результати, де найгіршими для нього стали 2 хв 20,7 с на другому суботньому підйомі. При цьому одразу три рази опинилися в районі 2 хв 18 та 19 секунд. І нарешті найкращим для цього не зовсім повiльного любителя став другий недільний підйом - 2 хв 16,7 с.
Із сумою в 9 хв 12,9 секунд пілот серійних «плеяд» поступився супернику на діамантовому «фулл ракінгу» лише три секунди!...
Відповідно Гуцул став офіційним переможцем у найстаршому із серійних класів А4 ST. А ось уже наступним пілотом, хто міг би зайняти третє місце на подіумі «абсолюту» (існуй такий), став першим із представників моноприводу!
Зрозуміло, що на своєму нехай і спортивному, але все ж таки монопривідному, та ще й атмосферному 2-літровому Renault Megane Дмитро Семенюк ну ніяк не міг тягатися з пілотами турбованих «квадроластів».
Тим не менш, його гіршим став теж перший підйом в 2 хв 26,2 с, після чого Семенюк тільки прискорювався, невблаганно наближаючись до результатів двох суперників на повному приводі!
Дмитро став одним з тих, хто все ж таки проїхав усі шість залікових підйомів, а його найкращим стали 2 хв 22,7 с на середині неділі.
Більше того, зібравши в результаті на своєму монопривідному в рази скромнішому «французі» 9 хв 36,88 секунди, Семенюк переміг у своєму заліку Sport 2WD 2000, а неофіційно в «загальному заліку» поступився лише півхвилини пілотам на їхніх «заряджених» японках…
Хоча на його рахунку є чималий досвід «гірських перегонів», але 4-те місце «абсолюту», яке залишилося за Маркіяном Клименко, теж можна віднести до сюрпризів. Адже він виступав на зовсім серійній, та ще й задньопривідній Subaru BRZ.
А навички Маркіяна цього разу Ужоцький перевал випробував на повну.
Для початку на заключному суботньому підйомі на всьому ходу у нього зрізає шпильки заднього правого колеса! Проте Клименко зміг утримати машину на трасі. Потім у неділю чи не саме з його підйому на середині других спроб починається злива! Звідси і втрата 10 секунд, хоча їх могло бути набагато більше…
У результаті пілот серійного задньопривідного автомобіля зібрав 9 хв 44,2 секунди, перемігши в монопривідному серійному класі A3 ST. Але, що не можна не відзначити, до неофіційної «бронзи» цієї гонки йому не вистачило лише 7,4 секунди!...
І, як ми прогнозували в нашому анонсі, мабуть, головним сюрпризом «XVII Бескид-2025» став виступ пілота ось цього по-своєму екзотичного автомобіля.
Під №75 на цій нехай і спортивній, але все ж таки «копійці», родовід якої йде у глубину плюс-мінус півстоліття, їхав Юрій Бомбардьоров. При цьому його вік ще більше нiж у його машини - у вересні Юрію виповниться 68! І цей дует ветеранів посів 5 місце серед усіх учасників цієї гонки! І це на 1,6-літровому атмосферному моторі та задньому приводі!
Найгіршим часом цієї пари, сумарний вік якої перевалює за одне століття, стали 2 хв 38,0 с на першому підйомі, а кращими 2 хв 32,6 с на другому недільному перед дощем.
У підсумку Юрій зібрав 10 хв 18 секунд, більш ніж впевнено випередивши півтора десятки суперників, багато з яких виступали на набагато потужніших сучасних машинах.
Його напарник Віктор Поваров (№175) їхав хоч і впевнено, але все ж таки дещо повільніше. Але тут не можна забувати, що цього року Віктор Олексійович і зовсім готується відсвяткувати свій 85-річний ювілей!
У суботу ветеран, який почав виступати в мото-, а потім і автоперегонах ще у 60-х роках 20-го століття, показав два результати на 2 хв 58 та 3 хвилини рівно. Однак у неділю на другому підйомі Поварова зненацька наздоганяє дощ, його «копiйка» вилітає на узбіччя і навіть «лягає на бік»!
На щастя, все обійшлося лише деякими пошкодженнями для «залiза», тоді як самому Поварову за цей проїзд було надано максимальний «нормо-час» у 5 хвилин.
Незважаючи на аварію, з цим результатом Віктор Олексійович закінчив гонку навіть не останнім, а 19-м. А офіційно через брак інших суперників 2-м у класі Sport 2WD 1600, тоді як його напарник відповідно переміг у ньому.
Мабуть, набагато красномовнішою за самі призи стала справжня стояча овація ветеранам на нагородженні від усіх їхніх суперників і просто «учасників процесу», після чого багато хто з них по черзі робив з ними фото на згадку...
6-м у неофіційному «загальному заліку» і 2-м у спортивному класі Sport 2WD 2000 гонку закінчив той самий Бартломей Козьол.
Поляк, який багато років живе в Україні, почав гонку з 2 хв 33,7 с. Проте вже під час другого підйому на його Renault Megane відмовляє електричний підсилювач керма. Бартломей втрачає на цьому пів хвилини, після чого починається iнша гонка.
Як вiн разом з командою не билися перевіряючи дроти і конектори, вони не могли виявити причину поломки та третiй пiдйом у субботу Бартломей проходить без пiдсiлювача, при цьому встановлює 2 хв 43 с!
Нагадаємо, що в суботу стояла неймовірна спека, а саме Козьол став тим єдиним учасником, хто виступав одразу у двох класах, так що його «француз» особливо не мав перерв на «охолодження»...
Але зранку пiдсiлювач магичним чином починає працювати i тодi стало ясно, що вiн просто перегрiвався! Та рiшення було знайдено власне самим Бартломєєм у вигядi … рушника з льодом! Пiсля чого пiдсiлювач бiльш не вiдмовляв до кiнця гонки.
«Бартик», як його ласкаво називають у команді, тут же показує вранці в неділю 2 хв 33,6 с, за якими йдуть 2 хв 32,7 с. У підсумку вiн зібрав 10 хв 20,99 секунди, все ж таки поступившись переможцю свого класу досить вагомі 44 секундами. Однак, якщо порівнювати з показниками минулих перегонів, він прискорився і значно...
Примітно, виступаючи одночасно і в старшому заліку Sport 4WD, в даному випадку Бартломей виявився лише 11-м в «абсолюті», при цьому ... теж 2-м у цьому найстаршому заліку.
Найцікавіше, що з підсумковою сумою в 10 хв 39,1 секунди в Sport 4WD він поступився самому собі з молодшого заліку майже 20 секунд! Разом з тим, секрет цього «програшу» легко відстежується. Всі вони були втрачені під час другого недільного підйому, коли поляка застав дощ. «На воді» Бартломей показує 2 хв 52 секунди проти решти своїх часів у районі 2 хв 35 секунд.
Третім у класі Sport 2WD 2000, але лише 12-м в «абсолюті» гонку закінчив напарник Бартломея – Денис Горковчук, який виступав на аналогічному «французі», напару iз Семенюком. Але тут не можна не відзначити, що в реалії Денис показував близькі результати із поляком, де найкращими для нього стали 2 хв 33,3 зранку в неділю.
Проте вже на наступному проїзді його також застає дощ! І він також коштував Горковчуку біля 20 секунд. І саме стільки ж Денис і поступився Бартломею за підсумками двох днів підйомів, якщо брати залік Sport 2 WD 2000!...
Не можна не відзначити і єдину цього разу представницю прекрасної половини людства – Нелю Копач на її Subaru BRZ. Вона почала гонку акуратно з 2 хв 41,8 с, показавши потім стабільні результати в районі 2 хв 35 секунд.
У підсумку з 10 хв 21,7 секундами Копач закінчила гонку на нехай і неофіційному, але високому 7-му місці в «абсолюті»! Офіційно ж вона стала 2-ю в серійному класі А3 ST, де Неля поступилася Маркіяну Клименку, який переміг у ньому, 36 секунд.
Найцікавіше, що Маркіян виступав на цьому ж автомобілі, а також є наставником з водiння для Нелі…
***
Наприкінці не можна не сказати, що крім Поварова, якого застав підступний дощ, Ужоцький перевал і сухим кинув чималий виклик учасникам.
Цього разу не обійшлося не лише гострими моментами на кшталт ковзання у поворотах, а й одразу кількома аваріями. Але, як ми писали в анонсі - недаремно цю трасу люблять як організатор, так і самі учасники.
Незважаючи на її швидкісні характеристики, з відбійниками по боках та відсутністю пiдступних «кюветів», вона досить безпечна.
Тому всі аварії призвели лише до травмованого «заліза»… І, можна не сумніватися, що до кінця цього року Ужоцький перевал ще кине черговий виклик учасникам - як професіоналам, так і любителям…
В'ячеслав Щербина
Фото Євген Хітрук та учасників